Цитомегаловірус у дітей – інфекція вірусного походження, збудником якої є вірус з групи герпесвірусів. Захворювання має широку поширеність і є найбільш небезпечним для дитячого організму. При попаданні всередину, вірус, розмножуючись всередині клітин, може інфікувати будь-які органи і тканини.

Що таке цитомегаловірус

ЦМВ є найпоширенішою з усіх вірусних інфекцій і має велику ступінь передачі від людини до людини. Вірус, при високому ступені захисних сил організму, що може перебувати в спокої і не проявляти себе. Але при певних обставинах або зниженні імунітету ЦМВ починає активно розмножуватися і вражати внутрішні органи.

Для малюка основним шляхом передачі вірусу є поцілунок. Патоген має здатність проникати в усі органи і тканини, але основне місце його концентрації – це слинні залози.

Найбільш небезпечним є вірус для новонароджених немовлят і дітей ясельного віку.

Види і причини ЦМВ у дітей

У дітей дитсадівського і старшого віку зараження ЦМВ відбувається повітряно-крапельним шляхом, коли в обмеженому приміщенні вірус передається від хворого або вірусоносія до здорового малюка. Не виключений і контактний спосіб передачі інфекції через іграшки, посуд або інші побутові предмети.

За класифікацією, ЦМВ у дітей має вроджений чи набутий характер. Цитомегаловірус у вагітних може передаватися майбутньому немовляті плацентарних шляхом. У цьому випадку, інфікування вірусом вважається вродженою, яка є причиною серйозних вад розвитку.

Чим раніше має місце плацентарний інфікування плода, тим більш вираженими можуть бути патології розвитку дитини в подальшому часу.

Також контакт з інфекцією може статися при проходженні малюка по родових шляхах інфікованої матері або через грудне молоко під час годування з перших днів його життя. Будь-які медичні маніпуляції, проведені дитині інфікованими інструментами в пологовому будинку, також можуть бути причиною зараження вірусом. У цьому випадку можна говорити про придбаної цитомегаловірусної інфекції.

Загрузка...

Симптоми при зараженні

Як правило, ЦМВ в дитячому віці протікає приховано, тобто безсимптомно. Але якщо у дитини спостерігається ослаблення імунітету, клінічна картина захворювання часто буде схожа з ГРВІ. На прояви інфекції можуть впливати супутні патології внутрішніх органів дитини, а також його вік.

Інкубаційний, або прихований період після зараження триває від 2 тижнів до 2 місяців, після закінчення якого симптоми цитомегаловірусної інфекції у дітей будуть проявлятися в наступному вигляді:

  • тривале підвищення температури до субфебрильних цифр протягом 3-4 тижнів;
  • поява нежитю і слизових виділень з носа;
  • збільшення слинних залоз, що супроводжується рясною салівацією;
  • інтоксикація організму у вигляді слабкості, підвищеної стомлюваності, головного болю, хворобливості м’язів;
  • збільшення шийних лімфатичних вузлів;
  • порушення роботи кишечника у вигляді запору або діареї;
  • зниження апетиту.

Часто у таких дітей спостерігається приєднання бронхіту або пневмонії. Так як специфічна симптоматика ЦМВ відсутня, діагностування інфекції представляє значні труднощі.

Особливості перебігу у дітей різних вікових груп

У зв’язку з неоднаковим ступенем зрілості імунної системи у дітей, прояви ЦМВ, залежно від віку, матимуть такі особливості перебігу інфекційного процесу:

  • Діти до року. Малюки, інфіковані матір’ю через плаценту на пізніх термінах вагітності, народжуються з гострою стадією інфекції, коли вірус активно розмножується. В цей час клінічно хвороба проявляється катаральними явищами, тобто кашлем, підвищеною температурою, набряком носоглотки. При внутрішньоутробному зараженні малюків на ранніх термінах вагітності, симптоматика прояви інфекції більш яскрава. Часто у таких дітей спостерігається ураження ЦНС, вроджений гепатит, панкреатит, порушення в роботі нирок. При вроджений характер ЦМВ лише 20% малюків мають клінічні прояви вірусу. Проблеми зі здоров’ям можуть виникнути по досягненні дитиною 2-3 років, коли може спостерігатися затримка психічного розвитку або груба патологія з боку внутрішніх органів.
  • Діти старше року. Якщо інфікування дитини відбулося після періоду новонародженості, коли імунна система стає більш зрілою, інфекція протікає з симптомами застудного характеру у вигляді підвищення температури, кашлю, збільшення лімфатичних вузлів, болем у горлі, набряком слинних залоз. При збереженій імунної функції організм добре справляється з інфекцією. Наслідки для дитини не спостерігаються.
  • Діти шкільного віку. Якщо зараження відбулося в 7 років і старше, це вірусне інфекційне захворювання не порушує розвитку дитини, як у фізичному, так і психічному розвитку. У цьому віці первинне інфікування вірусом найчастіше проходить безсимптомно, залишаючись в організмі дитини в неактивному вигляді.

При зниженні імунітету у дітей дошкільного та шкільного віку захворювання проявляється у вигляді простудної інфекції і переноситься набагато легше. Чим старше дитина, тим легше йде процес одужання.

Чим небезпечний ЦМВ для діток

Найбільшу небезпеку ЦМВ представляє для дітей, зараження яких сталося плацентарних шляхом. Вірус, потрапляючи в організм майбутнього малюка через навколоплідні води, розноситься в різні органи.

Дитина, народжена з вірусом ЦМВ, може мати вже патологічну симптоматику в наступному вигляді:

  • недоношеність;
  • гіпотрофія;
  • слабкість або відсутність смоктального і ковтального рефлексу;
  • збільшення селезінки і печінки;
  • деформація черепа;
  • мікроцефалія;
  • сліпота.

Крім видимих проявів ЦМВ, які визначаються відразу після народження немовляти, можливо в подальшому появу додаткової симптоматики у вигляді судомного синдрому, приглухуватості, косоокості. Ця патологія може з’являтися в перші місяці життя малюка.

Іноді у народженого зовні здорової дитини, у міру його зростання, відзначається затримка фізичного і психічного розвитку різного ступеня тяжкості, короткозорість, неправильне формування зубів. Такі ослаблені діти часто піддаються простудним захворюванням нерідко з ускладненим перебігом у вигляді бронхіту або пневмонії.

Важливо! Будь-яке підвищення температури, поява нежитю, розлад кишечника у дитини перших місяців життя вимагає обов’язкової консультації педіатра для виключення інфікування цитомегаловірусом.

Діагностичні заходи

Діагностика захворювання починається зі збору анамнезу, огляду лікаря і оцінки об’єктивних даних.

Але так як ЦМВ не дає специфічних симптомів у клініці захворювання, основний вид діагностики з виявлення вірусу належить лабораторним обстеженням, до яких відносяться:

  • клінічний аналіз крові та сечі;
  • мікроскопічне дослідження слини або сечі;
  • посів культури вірусів.

Аналіз крові на цитомегаловірус проводиться за допомогою серологічних методів дослідження, які дозволяють визначити не тільки стадію інфекційного процесу, але й активність вірусу.

До них відносяться:

  • Реакція ІФА (імуноферментний аналіз) – виявлення наявності захисних антитіл lgG і lgM, присутність яких свідчить про наявність імунітету до вірусу. Якщо має місце наявність lgM, то сталося первинне зараження, а якщо спостерігається присутність lgG, то має місце вірусоносійство. Якщо в аналізі присутній цитомегаловірус lgG позитивний із збільшенням показника при повторному дослідженні крові, це свідчить про активність процесу. При відсутності захисних антитіл, наявність ЦМВ не визначається.
  • ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) – проводиться дослідження біологічних середовищ, таких як кров, сеча, слина на наявність ДНК герпесу 5 типу. Цей аналіз дозволяє визначити ступінь розмноження вірусу в організмі.

Дані специфічні реакції є найточнішими, що дають можливість встановити наявність ЦМВ навіть при відсутності клінічних проявів інфекції, що є важливим моментом в діагностиці патології, особливо вродженого характеру.

Методи лікування

Так як лікувати цитомегаловірус неможливо, терапевтичні заходи спрямовані на зниження активності вірусу, санації хронічних захворювань внутрішніх органів і підвищення захисних сил організму дитини.

Якщо хвороба має латентний перебіг, то лікування не потрібне.

У цьому випадку дитині необхідні наступні заходи щодо підтримання імунітету на високому рівні:

  • збалансоване харчування;
  • достатнє вживання свіжих овочів і фруктів;
  • загартовуючі процедури;
  • активні ігри на свіжому повітрі;
  • повноцінний сон.

Під час сезонних епідемій простудних захворювань рекомендована вакцинація, а також додатковий прийом вітамінних комплексів.

Якщо протягом процесу ЦМВ проходить у гострій формі, лікування цитомегаловірусу проводиться специфічними препаратами, такими як:

  • противірусні засоби – «Ганцикловір», «Фоскарнет»;
  • інтерферони – «Віферон»;
  • антицитомегаловірусний імуноглобулін – «Цитотект».

Крім противірусної терапії, доповненням служить наступне симптоматичне лікування, що призначається для зняття негативних проявів інфекції:

  • внутрішньовенне введення різних розчинів для зняття інтоксикації;
  • антибіотики широкого спектра дії при приєднанні вторинної інфекції;
  • вітамінотерапія;
  • за показаннями − кортикостероїди;
  • імуномодулятори.

Після купірування гострого процесу можливе призначення масажу, фізіотерапевтичних процедур.

При внутрішньоутробному зараженні дитини ЦМВ, що супроводжується вираженими клінічними проявами захворювання, лікування проводиться в умовах стаціонару.

Прогноз і профілактика

Профілактика з попередження інфікування дитини спрямована, в першу чергу, на вагітну жінку.

Превентивні заходи:

  • ретельне дотримання особистої гігієни;
  • виняток відвідування публічних місць скупчення великої кількості людей, особливо на ранніх термінах вагітності;
  • обстеження на ЦМВ;
  • у разі виявлення вірусу, введення специфічного імуноглобуліну.

Ретельне дотримання гігієнічних заходів при догляді за дитиною дозволить вберегти його від зараження вірусом.

Навчання дітей дошкільного віку з правилами гігієни, повноцінне харчування, натуральні трав’яні чаї, сприяють підвищенню імунітету дитини і, як результат, − опірність організму до вірусної інфекції.

Коли зараження вірусом немовляти відбулося плацентарних шляхом, прогноз для малюка буде незадовільним, особливо якщо є видима патологія відразу після його народження.

Щодо позитивних прогноз буде в разі придбаного інфікування малюка у віці до року, так як в майбутньому при зниженні імунітету вірусна інфекція може себе проявити патологією різних органів.

При зараженні дитини у шкільному віці ЦМВ, прогноз для подальшого життя і його розвитку − позитивний.