Гідраденіт – це запалення, яке розвивається в апокринних потових залозах, що має свою структуру, будову і розташоване в пахвових областях тіла. Залози в пахвах – це група великих утворень. Вони продукують секрет потових, багатий вмістом ліпідів, холестерину та власними клітинами.

Саме цей вид залоз відповідає за нормальне потовиділення і надання певного аромату, який у кожної людини індивідуальний.

Що таке гідраденіт

Інфекція, яка проникає в потовую залозу, викликає її запалення, тобто гідраденіт. Хвороба розвивається найчастіше у жінок у віці від 15 років. До цього часу закінчується формування залоз, і починається їх функціонування. У 50 років, із згасанням дітородної функції, активність залозистих органів поступово знижується. Тому, діти та особи похилого віку даним захворюванням не страждає.

Класифікація гнійного запалення

 

Як правило, hidradenitis – це однобічна патологія. Рідко патологічний процес вражає обидві пахвові западини.

Виділяються такі його форми:

  • вузловий гідраденіт – початкова форма захворювання, коли на тлі закупорки вивідної протоки залози появляється припухлість, незначна біль і почервоніння. Якщо на цьому етапі відсутня лікування, ця форма захворювання переходить в наступний етап розвитку;
  • гостра форма – перебіг процесу йде з розвитком лихоманки, іноді до 39 градусів, сильним болем, гіперемією вогнища ураження, нездужанням. Недостатня терапія або повна відсутність лікування гидраденита загрожує ускладненням процесу;
  • хронічний гідраденіт – це рецидивуюча форма патології, що виникає на тлі ослабленого імунітету, що характеризується більш тривалим перебігом і збільшенням площі ураження. Рецидив може виникати неодноразово, особливо при наявності супутніх захворювань.

Лікувальний процес, що проводиться в початковій стадії хвороби, успішно купірує запалення. Але якщо має місце занедбаність стану, гнійне запалення потових залоз може дати серйозні ускладнення та проблеми зі здоров’ям.

Причини виникнення

Основна причина появи патології залоз – це стафілокок, який проникає до них через пошкоджені шкірні покриви з лімфотоку.

Крім основної причини, є ряд факторів, що сприяють появі патології:

  • гіпергідроз, тобто пітливість, що приводить до подразнення шкіри у проблемній зоні;
  • розчісування шкірних покривів внаслідок наявності дерматозів, що супроводжуються свербежем;
  • мікротравми шкіри при видаленні волосся;
  • зниження захисних сил організму;
  • зміщення кислотності потовій рідини в лужну сторону;
  • алергічні реакції організму на засоби догляду за тілом;
  • незбалансована дієта схуднення;
  • порушення в роботі залоз внутрішньої секреції (цукровий діабет);
  • супутні хронічні запалення внутрішніх органів, що знижують імунітет.

Кожна з цих причин може стати результатом появи гидраденита, особливо на фоні зниження захисних сил організму.

Загрузка...

Симптоми і ознаки захворювання

 

Симптоматика проявів гидраденита буде залежати від наступних стадій прояви патологічного процесу:

  • стадія інфільтрації – це розвиток початкових симптомів хвороби у вигляді появи щільних і малих розмірів вузлів. Їх поява зазначено незначною хворобливістю і сверблячкою. Тиск на утворення провокує збільшення больових відчуттів. Вузлики мають тенденцію до швидкого збільшення в розмірах до 1-2 см в діаметрі, перетворюючись при цьому в щільні, спаяні з шкірою вузли, схожі на соски. Внаслідок цього патологія ще носить назву сучье вим’я;
  • стадія дозрівання – шкірні покриви над вузлами набувають синюшного забарвлення, з’являється набряклість, виражена болючість в їх області. Біль турбує в будь-якому положенні. При злитті вузлів утворюється дископодібний інфільтрат щільної консистенції. Місцеві симптоми патології супроводжуються лихоманкою до 39 градусів, сильної смикає болем, вираженою слабкістю;
  • стадія дозволу і рубцювання – через 7-10 днів з’являється розм’якшення вузлів в центрі з подальшим їх розкриттям і виділенням гною сметаноподібного характеру. В виділяється гнійному вміст можлива наявність крові. Розкрився вузол являє собою виразку, яка при загоєнні утворює рубець. Розкрився гнійник приносить полегшення, так як відбувається значне зменшення болю у вогнищі ураження, нормалізується температура, проходить слабкість.

Як правило, час від початку і до повного вирішення патологічного процесу становить від 2 до 2,5 тижні, і залежить від індивідуальних особливостей організму. Але, іноді, можливий рецидив хвороби, коли нарівні з рубцующимися елементами можуть з’являтися нові вогнища запалення.

Діагностичні заходи

Діагностика захворювання проводиться на підставі анамнезу і клінічних проявів захворювання. Діагноз підтверджується дослідженням загального аналізу крові, в якому буде лейкоцитоз і високий показник ШОЕ. А це вказує на запалення.

Крім цього, проводиться бактеріологічне дослідження вмісту вогнища запалення на предмет визначення збудника.

Диференціюється гідраденіт з наступною патологією:

  • фурункул;
  • карбункул;
  • флегмона;
  • лімфаденіт;
  • туберкульоз;
  • лімфогранулематоз.

Після уточнення діагнозу пацієнту призначається лікування.

Лікування гидраденита

 

Hidradenitis потребує комплексного лікування, яке включає в себе не тільки внутрішнє вживання медикаментозних препаратів. Також показано призначення місцевої терапії у вигляді пов’язок.

Важливо! Починати проводити лікувальні заходи на початковому етапі запалення, тобто на стадії інфільтрації, коли процес тільки починає розвиватися. Купірування симптоматики дозволить попередити подальше прогресування патології.

Традиційні методи лікування

Терапевтичні заходи по лікуванню гидраденита проводяться консервативно або хірургічно.

Якщо під пахвою з’явилася шишка малого розміру і болюча на дотик, починають проводити лікування, що включає в себе:

  • санацію шкіри навколо вогнища запалення спиртом або 5% розчином йоду;
  • вологі пов’язки на вогнище запалення зі спиртом, розведеним водою в пропорції 1:2;
  • сухе тепло на пахвову область;
  • медикаментозна терапія антибіотиками – Доксициклін, Ампіцилін, Еритроміцин;
  • загальнозміцнюючий лікування – прийом вітамінних комплексів, алое, елеутерококу;
  • при рецидиві – імуностимулюючі засоби.

Лікування дозрілого гидраденита проводиться тільки хірургічним шляхом, коли патологічний осередок розкривається, і гнійник видаляється разом з підшкірною клітковиною.

Народні засоби

Лікування гидраденита з успіхом доповнюється рецептами відварів і настоїв з рослинної сировини. Лікарські рослини в цьому випадку використовуються для зовнішнього застосування.

Позитивний ефект дають такі рослинні засоби:

  • свіжовичавлений сік подорожника – марлева серветка змочується соком і накладається на уражену ділянку на чверть години до 4 разів на день. Можна використовувати свіже листя рослини, попередньо розім’явши їх до виділення соку;
  • лист 3-річного алое промивається в проточній воді, розрізається на 2 половини і прикладається свіжим розрізом на вогнище запалення;
  • свіже листя селери промиваються водою, розминаються до появи соку і накладаються на запалену залозу 3-4 рази в день;
  • готується настій з рівної кількості квіток ромашки, календули, листя евкаліпта. Суміш заливається окропом і настоюється. Уражену ділянку промивається настоєм кілька разів в день.

Лікування засобами народної медицини в поєднанні з традиційною дає гарні результати в плані купірування прогресу захворювання і розсмоктування запаленої залози.

Дієта і фізіотерапевтичні процедури

Гідраденіт під пахвою вимагає не тільки терапії лікарськими препаратами, але і повноцінного збалансованого харчування, що підвищує опірність організму до інфекцій.

Пацієнти, що страждають на запалення апокринних залоз, повинні знаходитися на спеціальному дієтичному харчуванні, виключає з вживання наступні продукти:

  • будь-які спеції;
  • алкогольні і кольорові газовані напої;
  • гострі страви;
  • копчені та консервовані продукти;
  • борошняні і кондитерські вироби.

Таке обмеження в дієті має дотримуватися не менше 3-4 місяців з моменту захворювання. Рекомендовані продукти, багаті мікроелементами і вітамінами. Це овочі та фрукти, а також свіжі соки з них.

Хороший результат дає терапія інфільтративні форми гидраденита фізіотерапевтичними процедурами, з яких застосовуються:

  • УВЧ;
  • УФО;
  • СМВ-терапія.

Дані процедури зменшують запальний процес, знімають набряклість, покращують мікроциркуляцію крові і володіють бактерицидною дією. Фізіотерапія призначається тільки за рекомендацією спеціаліста з урахуванням клінічних проявів захворювання.

Правила гігієни при гидрадените

Так як основним збудником запального процесу пахвових залоз є стафілокок, важливо не допустити поширення інфекції на здорові тканини.

Для цього необхідно дотримувати наступні правила:

  • гігієну тіла проводити за допомогою теплого душу;
  • після його прийняття протерти пахвові западини ватним диском, змоченим в фурацилине;
  • постільні приналежності і рушник повинні бути виключно в особистому користуванні;
  • при гігієнічних заходах використовувати антибактеріальні миючі засоби;
  • виключити видалення волосся в пахвовій області, застосовуючи епіляцію або гоління до повного зняття запалення;
  • одяг має бути з натуральних тканин, добре пропускає повітря і вбирає піт.

Дотримання цих правил гігієни дозволить запобігти поширення патологічного процесу на сусідні ділянки тіла.

Ускладнення і наслідки

Ускладнений перебіг хвороби можливо на тлі супутніх хронічних патологій внутрішніх органів або, якщо не лікувати гідраденіт. Генералізація гнійного запалення загрожує розвитком абсцесу або флегмони. Це вже серйозна патологія, що потребує оперативного лікування і відновлення протягом тривалого часу.

Поширення інфекції в лімфовузлах пахвовій області, загрожує подальшим розвитком лімфаденіту, який може ускладнитися лімфостазом.

Але найважче наслідок захворювання – це сепсис, тобто попадання збудника в кров’яне русло, що тягне за собою розвиток стану, яке може загрожувати життю пацієнта.

Профілактика

Основа профілактики гидраденита – це чистота тіла і зокрема, пахвових областей, особливо у пацієнтів із зайвою вагою. Щоденне проведення гігієнічних заходів цих зон дозволить попередити запалення.

Прибирати небажані волосся в пахвових западин голінням рекомендовано тільки у разі необхідності і з наступною обробкою шкіри дезінфікуючими засобами.

Виключити застосування неякісних косметичних засобів по догляду за тілом, а також коштів, що провокують розвиток алергічних реакцій організму. Приділяти більше уваги підвищенню імунітету, що дозволить збільшити опірність організму різним інфекціям і підвищити якість життя.