За останні кілька років у нашій країні стрімко зросла кількість людей, хворих на сифіліс. Це важке венеричне захворювання, спричинене життєдіяльністю блідої трепонеми. Збудник здатний вражати різні системи і органи людського організму. Якщо вчасно не почати терапію, можна зіткнутися з дуже небезпечними наслідками, аж до летального результату. Кожній людині необхідно знати, як передається сифіліс, щоб попередити зараження.

Яким шляхом передається сифіліс

Імунна система нездатна дати повноцінну відповідь збудника сифілісу, тому при попаданні в організм трепонеми ймовірність розвитку патологічного процесу – 80%. Хвороба швидко прогресує, супроводжується виразною симптоматикою, вражає кісткову тканину, нервову систему, головний мозок та ін.

Заразитися сифілісом можна такими способами:

  • статевим (внаслідок незахищеного сексуального акту з хворим);
  • побутовим (при користуванні загальними предметами побуту);
  • внутрішньоутробним (передається дитині в період формування і розвитку в утробі матері);
  • через материнське молоко при годуванні малюка;
  • родовим (у процесі родової діяльності);
  • переливанням крові.

Найбільш високий ризик заразитися статевим шляхом (близько 95%). За навмисне розповсюдження інфекції передбачена кримінальна відповідальність. Носіями інфекції можуть виступати в рівній частині і чоловіки, і жінки. Щоб попередити інфікування, необхідно використовувати бар’єрні методи контрацепції. Ризик проникнення патогенних мікроорганізмів на слизову статевих органів мінімізується.

Побутовий сифіліс зустрічається вкрай рідко. Справа в тому, що бліда трепонема висихає, якщо немає комфортних для неї умов (підвищена вологість та висока температура).

Тільки 20% людей при контакті із збудником не заражаються. Це можливо завдяки наявності в крові особливих білкових сполук.

Інкубаційний період захворювання

 

Симптоми сифілісу виявляються не відразу після проникнення трепонеми в організм. Початковий етап розвитку інфекційного захворювання інкубаційний період. І в даному випадку він досить тривалий: мінімум – 10 днів, максимум – 6 місяців. Середня тривалість – 30 днів. Після закінчення цього періоду починають з’являтися перші симптоми захворювання, людина стає носієм, небезпечним для оточуючих.

На тривалість інкубаційного періоду впливають такі фактори:

  • стан імунної системи;
  • спосіб життя;
  • харчування;
  • загартування;
  • кількість сексуальних актів з хворим;
  • вживання медикаментозних препаратів.

Якщо людина, в організм якого проникли патогенні мікроорганізми, приймає антибіотики, тривалість інкубації збільшується. Ліки з протимікробною дією пригнічують хвороботворну мікрофлору, послаблюючи її і уповільнюючи її розвиток.

Прояви, первинні симптоми

Чим раніше пацієнт звернутися за кваліфікованою допомогою, чим вище його шанси на повне одужання. Ще кілька десятків років тому сифіліс вважався невиліковним. Сьогодні ж існують ефективні методи терапії, які дозволяють повністю знищити збудника і нейтралізувати його негативний вплив на організм людини. Однак це можливо за умови своєчасного початку лікування.

Як же зрозуміти, що сталося зараження сифілісом?

Через 20 – 30 днів після статевого зв’язку з хворим починають з’являтися такі симптоми:

  • своєрідні плями в місці зараження, які потім перетворюються на папули та ерозії;
  • чітко обмежені червоні виразки на слизових оболонках;
  • набряклість тканин;
  • збільшення лімфатичних вузлів;
  • висипання на поверхні шкірного покриву;
  • поява проблем в роботі внутрішніх органів і пр.

Стан інфікованої людини, як правило, не страждає. Розвиток захворювання не супроводжується зниженням працездатності, погіршенням самопочуття, хворобливими відчуттями і іншими симптомами, які могли б сигналізувати про порушення функціонування важливих систем і органів. Саме з цієї причини хворі затягують візит до лікаря.

При появі первинних проявів слід негайно звернутися до фахівця. Захворювання може прогресувати непомітно, у прихованій формі. Це найбільш небезпечний випадок. Хворий продовжує звичний спосіб життя, заражаючи інших людей.

Загрузка...

Методи діагностики захворювання

 

При підозрі на зараження слід звернутися в медичний заклад. Лікуючий лікар проведе консультаційний огляд, збере анамнез, проаналізує скарги пацієнта. Важливо уточнити, коли був останній незахищений секс, які прояви турбують хворого.

Для підтвердження діагнозу використовують такі методики:

  • дослідження біологічного матеріалу на наявність збудника сифілісу (виділення, кров);
  • реакція Вассермана;
  • полімерна ланцюгова реакція, спрямована безпосередньо на виявлення трепонеми;
  • інші серологічні реакції.

Якщо діагноз підтвердився, фахівець призначить ефективну терапію. Не варто займатися самолікуванням. Використання препаратів для місцевого застосування (мазей, гелів) або прийом ліків з антибіотичною дією може призвести до спотворення клінічної картини захворювання.

Народні методи, гомеопатичні засоби при сифілісі неефективні.

Використання препаратів нетрадиційної медицини може призвести до прогресування захворювання і виникнення важких наслідків.

Як не заразитися сифілісом

 

Вилікувати сифіліс дуже складно. Мінімальна тривалість курсу лікування становить 3 місяці. Під час терапії пацієнт повинен повністю утримуватися від сексуальної близькості, правильно харчуватися, вести здоровий спосіб життя, а також приймати медикаментозні препарати. Хворому обов’язково призначають антибіотики (пеніциліни, макроліди та ін), вітамінно-мінеральні комплекси, імуностимулятори.

Щоб не зіткнутися з неприємними наслідками сифілітичної хвороби, слід вживати заходів щодо уникнення передачі збудника та попередження зараження.

Профілактика інфекції полягає в наступному:

  • уникання сексуальному зв’язку з випадковими партнерами;
  • використання бар’єрних методів контрацепції;
  • дотримання правил гігієни після статевого акту (підмивання, прийняття душу і т. д.);
  • санітарна обробка приміщень, в яких відбувався інтимний контакт;
  • підтримання імунної системи в належному стані та ін.

Профілактичні заходи не гарантують 100% захисту від сифілісу, але істотно знижують ризик зараження.

Після сексуального контакту необхідно обробити слизові оболонки статевих органів, ротову порожнину, анальний отвір антисептичним засобом. Якщо захворювання діагностовано у годуючої матері, слід перевести дитину на штучне вигодовування, щоб попередити зараження. Для особистої гігієни та догляду за своїм тілом використовуйте тільки індивідуальні предмети (зубні щітки, мило, рушник тощо). У медичних установах, тату-салонах, косметологічних кабінетах слідкуйте за тим, щоб всі маніпуляції проводили в стерильних умовах.