Сифіліс – це інфекційне захворювання, що передається статевим шляхом. Збудником хвороби є бліда трепонема. Захворювання має хронічний перебіг. Вражаючи різні органи, патологічний процес сприяє порушенню їх функції. Неякісне лікування хвороби або не леченное зовсім призводять до проникнення збудника по кровотоку та лімфатичної системи в ЦНС.

Що таке нейросифіліс

Нейросифіліс – це тяжка патологія, що протікає з ураженням структур головного та спинного мозку, що призводить часто до інвалідності, а іноді і до смерті пацієнтів. Останнім часом недуга зустрічається значно рідше, що пояснюється зміною патогенності збудника внаслідок лікування хвороби сучасними медикаментозними засобами.

Захворювання може розвиватися в будь-якому періоді патологічного процесу. Але частіше виникає у вторинному або третинному періодах. Клінічна картина хвороби проявляється симптомами менінгіту, менингомиелита або розвитком локальної симптоматики внаслідок утворення в головному мозку сифілітичної гуми.

Ознаки та симптоми захворювання

Так як нейросифіліс є хронічним і довгостроково поточним захворюванням, ураження ЦНС спостерігається найчастіше у віддаленому часу, але може бути і на ранніх етапах розвитку хвороби. Клінічні прояви хвороби будуть залежати від стадії ураження.

З клінічних проявів виділяють ранній вигляд, і пізній вроджений нейросифіліс.

Ранній

Ранній нейросифіліс — може розвиватися протягом 2 років з моменту зараження на тлі первинного або вторинного сифілісу. Але хвороба може проявитися і в більш пізній час, тобто протягом 5 років з моменту інфікування. Перебіг патологічного процесу зачіпає в основному оболонки мозкової тканини і судини.

Нейросифіліс цього періоду проявляється наступними захворюваннями:

  • Гострий сифілітичний менінгіт – у клінічній картині хвороби переважають головні болі, що супроводжуються нудотою і блювотою, запаморочення, позитивні менінгеальні симптоми подразнення оболонок головного мозку. Іноді процес супроводжується висипаннями на шкірі у вигляді папульозний висипки. На відміну від вірусного менінгіту, дана патологія протікає на тлі нормальної температури без розвитку лихоманки. Процес може зачіпати черепно-мозкові нерви, викликаючи зниження слуху, косоокість, випадання полів зору.
  • Менинговаскулярная патологія проявляється гострим порушенням мозкового кровообігу за ішемічним або геморагічним типом, внаслідок ураження стінки судин. Перед розвитком картини гострого процесу з’являються провісники у вигляді головного болю, запаморочення, безсоння, симптомів порушення психіки. Процес також може мати локалізацію в оболонках спинного мозку, викликаючи парапарез (неповний параліч) нижніх кінцівок з порушенням функції тазових органів. З’являються трофічні порушення у вигляді сухості шкірних покривів, лущення, розвитку пролежнів. Така симптоматика може бути наслідком порушення спінального кровообігу.

Клінічні прояви раннього періоду нейросифіліса підтверджуються позитивними специфічними результатами лабораторних аналізів.

Пізній

Симптоми нейросифіліса пізнього періоду проявляються через 7-8 років з моменту зараження і характеризуються важкими ураженнями ЦНС в поєднанні з психічними порушеннями.

Цьому періоду відповідають наступні захворювання:

  • Прогресивний параліч – свій розвиток патологічний процес проявляє після 10-15 років захворювання у вигляді менінгоенцефаліту. На цій стадії ураження ЦНС збудник вже знаходиться в клітинах головного мозку, руйнуючи структуру нервової тканини і викликаючи грубі зміни психіки. Страждає пам’ять, мислення, емоційний фон у вигляді нападів агресії, змінюються апатією. Часто прогресивний параліч супроводжується епілептичними припадками, які ще більше посилюють перебіг хвороби. Як правило, такі пацієнти гинуть від наростаючих проявів захворювання або приєдналася інфекції;
  • Спинна сухотка – патологічний процес зачіпає спинний мозок, найчастіше на рівні попереково-крижового відділу хребта. Клінічна картина захворювання проявляється наростаючою слабкістю в нижніх кінцівках, порушенням чутливості, хиткістю ходи, вираженим больовим синдромом нападів характеру. Відзначаються зміни в неврологічному статусі у вигляді випадання колінних і ахіллових рефлексів, що супроводжуються трофічними порушеннями;
  • Сифілітична гума – це утворення щільної консистенції, що виникло в тканинах головного мозку внаслідок запального процесу, викликаного збудником. Процес найчастіше локалізується в області основи головного мозку, що призводить до компресії черепно-мозкових нервів з подальшою прогресуючої гіпертензією. При локалізації гуми в спинному мозку розвиваються парез нижніх кінцівок та порушення функції тазових органів.

Важкі ураження нервової системи пізнього періоду нейросифіліса призводять до інвалідності або смерті пацієнтів.

Вроджений

Нейросифіліс вродженого характеру зустрічається вкрай рідко. Зараження плода може відбутися при внутрішньоутробному розвитку від інфікованої матері або під час пологів. Характерною особливістю вродженої патології є наявність гідроцефалії у поєднанні з кератитом, глухотою і змінами центральних різців зверху. Захворювання у дитини розвивається протягом першого року життя.

Клініка перебігу хвороби у дітей буде такою ж, як і у дорослих, за винятком спинний сухотки. Терапія, розпочата в ранні терміни, дозволяє призупинити прогресування процесу, але симптоматика з боку ЦНС залишається.

Лабораторні методи діагностики

Діагностика нейросифіліса представляє значні труднощі внаслідок поліморфізму захворювання, при якому враховуються клінічні дані, неврологічний статус, інструментальне обстеження пацієнта.

При наявності клінічних проявів нейросифіліса діагноз підтверджується лабораторними дослідженнями, які включають в себе наступні аналізи:

  • кров на RW – реакція Вассермана;
  • кров на ІФА – імуноферментний аналіз, що дозволяє визначити антитіла в організмі;
  • кров на РПР – реакція преципітації, що дозволяє виявити специфічні антитіла;
  • реакція імунофлюоресценції (ІФР) – визначення присутності антитіл;
  • реакція іммобілізації блідих трепонем (РІБ) – виявлення збудника;
  • реакція пасивної гемаглютинації, реакція склеювання еритроцитів;
  • дослідження ліквору – дозволяє визначити в біологічних середовищах наявність трепонем.
Загрузка...

Схема лікування нейросифіліса

Терапевтичні заходи по лікуванню сифілісу нервової системи проводяться з урахуванням індивідуальних особливостей організму пацієнта, а також часу перебігу процесу, переносимості лікарських препаратів, форми нейросифілісу і клінічних проявів хвороби.

Основними препаратами лікування нейросифіліса є антибіотики пеніцилінового або тетрациклінового ряду, якщо має місце непереносимість пеніциліну. Препарат вводиться внутрішньом’язово або приймається всередину.

Для попередження прогресування захворювання у лікуванні нейросифіліса застосовуються великі дози антибіотиків з наступних схем лікування:

  • Пеніцилін – до 24 млн. од. на добу внутрішньовенного введення (дробові дози – 4 рази в день) курсом протягом 2 тижнів;
  • Прокаїн-Пеніцилін – 2,4 млн ОД одноразова добова доза внутрішньом’язового введення препарату плюс Пробеніцид по 500 мг 4 рази на день або Етамід по 0,35 г 4 рази на день для прийому всередину протягом 2 тижнів. Ці кошти перешкоджають виведенню пеніциліну з організму, що призводить до високої концентрації антибіотика в лікворі;
  • Бензатин бензилпеніцилін – 2,4 млн ОД №3. Препарат призначається як продовження терапії після прийняття одного з курсів або внутрішньом’язова однократна ін’єкція в тиждень Экстенциллина по 2,4 млн ОД.

При непереносимості даних препаратів призначається схема лікування захворювання іншими антибіотиками:

  • Тетрациклін – по 500 мг 4 рази в день протягом місяця;
  • Еритроміцин – аналогічним чином;
  • Хлорамфенікол – 1 г добової дози внутрішньовенного введення протягом 1,5 місяців;
  • Цефтріаксон – 2 г одноразової добової дози для внутрішньом’язового введення протягом 2 тижнів.

Важливо! Застосування великих доз антибіотиків може викликати негативну реакцію організму у вигляді нудоти, блювоти, головного болю, прискореного серцебиття. Щоб уникнути цих проявів, призначають кортикостероїдні препарати.

Застосування антибіотиків дозволяє стабілізувати процес. Але іноді при пізньому вигляді нейросифіліса внаслідок аутоімунної реакції організму хвороба продовжує прогресувати. В такому разі призначається Преднізолон по 40 мг у день.

Обов’язково проводиться наступне неспецифічне і симптоматичне лікування, спрямоване на підвищення захисних сил організму і зняття негативної симптоматики протягом хвороби:

  • вітаміни групи B, C, A, E;
  • загальнозміцнюючі засоби – Фітин, гліцерофосфат, препарати заліза;
  • засоби, що стимулюють мозкову діяльність – Ноотропіл, Пірацетам, Кавінтон, Гліцин;
  • засоби, що поліпшують мозковий кровообіг – Нікотинова кислота, Вінпоцетин;
  • розсмоктуючі препарати – Лідаза внутрішньом’язово №20;
  • при появі психічних порушень і поганого сну – седативні засоби, антидепресанти.

Ефективність лікування проявів нейросифіліса проводиться під контролем лабораторного дослідження крові і спинномозкової рідини.

Можливі ускладнення та наслідки захворювання

При нейросифілісі симптоми ураження ЦНС мають виражену клініку, яка має прогресивний перебіг. Як правило, в даному випадку мають місце значні порушення з боку функції головного і спинного мозку.

З ускладнень, які можуть розвиватися внаслідок наявності даного захворювання, виділяють наступні:

  • внутрішньочерепна гіпертензія, що супроводжується сильним нападоподібним головними болями з нудотою і блювотою, що не приносять полегшення;
  • атрофія зорового нерва, яка загрожує розвитком повної сліпоти;
  • порушення мови у вигляді дизартрії;
  • парези і паралічі нижніх кінцівок;
  • порушення функції тазових органів у вигляді нетримання сечі і калу;
  • зниження психічної активності аж до розвитку деменції.

Прогноз при такій важкій патології буде незадовільним. Виражена неврологічна симптоматика у стані пацієнта – це непрацездатність та інвалідність, а в деяких випадках і смертельний результат.