Терміном «позалікарняна пневмонія» позначають цілу групу захворювань, що характеризуються загальною локалізацією і схожими ознаками прояву. Однак причини хвороби, її перебіг та подальший прогноз у кожному конкретному випадку можуть істотно відрізнятися. Успіх лікування залежить від точного визначення витоків хвороби, правильного підбору ліків з групи антибіотиків та усунення всіх, погіршують стан факторів.

Що таке позалікарняна пневмонія

Цією назвою позначають запалення легенів, причини якого не пов’язані з перебуванням в стаціонарі. Інакше кажучи, всі захворювання подібного роду ділять на дві великі категорії: позалікарняні і госпітальні (ті, що виникли в період лікування в лікарні або не більше трьох діб з моменту виписки).

Пневмонія вважається одним з найбільш поширених інфекційних захворювань.

За підрахунками медиків, щорічно в Росії ми маємо близько півтора мільйонів хворих, серед яких найбільш вразливою групою осіб є літні. У цій категорії громадян хворіють від 25 до 44 %.

Запалення легенів є також однією з найбільш частих причин смерті внаслідок інфекційного зараження. Серед випадків, відносяться до легких, вмирають не більше 5 %. У той же час в самих важких формах летальність може досягати і 50 %.

Пневмонія – хвороба, що має, як правило, інфекційну природу. У присутності збудника розвивається патологічний процес у малих структурах легенів – альвеолах.

  • Цьому процесу притаманні всі ознаки запалення.
  • У тканинах, що формують альвеоли, з’являється набряклість.
  • В порожнині бульбашок, які в нормі наповнені повітрям, виявляється ексудат, що виділяється з навколишніх капілярів.

Ураження органів дихання супроводжується ослабленням їх основної функції – насичення крові киснем. Відсутність лікування сприяє розростанню запального процесу з залученням все більшого об’єму тканин.

Причини і фактори ризику

 

Вкрай рідко запалення починається з причини, не пов’язаної з проникненням інфекції. Такі захворювання виникають на тлі травм, що зачіпають тканини легені, в результаті яких порушується вільний відтік секрету.

Найпоширеніша причина – це проникнення інфекційного агента з нестерильних відділів дихальних шляхів (носа, ротоглотки) в глибокі відділи легенів.

Верхні відділи колонізує величезна кількість мікробів, але лише деякі з них володіють високою патогенністю і здатні викликати запалення альвеол, обнаруживаясь всередині легень навіть у малих кількостях. Ці патогени або постійно присутні у верхніх дихальних шляхах, або потрапляють туди разом із зараженим повітрям.

Збудниками хвороби можуть бути як бактерії, так віруси і гриби:

  • Від однієї до двох третин випадків припадає на зараження пневмококком. Пневмокок – найчастіша причина захворювання.
  • Рідше джерелом хвороби стає мікоплазма або хламідія (по 12,5 %). У таких випадках йдеться про «атиповому» запаленні.
  • Менш ніж у 5 % хворих з патологічних рідин вдається виділити легіонел або гемофильную паличку. Ці збудники пневмонії найбільш поширені в теплому і вологому кліматі Середземномор’я.
  • На частку вірусів і грибів доводиться до 6 % випадків. В їх активності важливу роль відіграє сезонність. Вони більш життєздатні восени і взимку. Серед цієї категорії патогенів найбільш частим збудником стає вірус грипу.
  • У значній кількості випадків (близько 40 %) ідентифікувати інфекційної агент взагалі не представляється можливим.

До факторів, що сприяють розвитку захворювання, відносяться:

  • тютюнопаління;
  • зловживання спиртними напоями;
  • зниження рухової активності;
  • нестача вітамінів;
  • імунодефіцитні стани;
  • генетичні захворювання, такі як муковісцидоз, при яких погіршується стан слизових;
  • не доліковані запальні захворювання бронхів і гортані;
  • присутність постійного запального процесу в ротовій порожнині.

Як докази до останнього пункту можна навести результати випробувань, що проводилися протягом трьох років з 2013 по 2016. Вченими була виявлена пряма залежність між захворюваністю і станом зубів. У контингенту, не відвідує стоматолога з регулярністю 2 рази в рік, ймовірність зараження зростала на 86 %.

Симптоми і ознаки захворювання

Типове запалення легенів, спровоковане звичайними для цієї хвороби мікробами, такими як стрептокок, гемофільна і кишкова паличка, а також клебсієла, характеризується яскравою клінічною картиною:

  • Перша ознака захворювання – стрибок температури до 39 – 40 ºС. Жар при пневмонії зазвичай не вдається вгамувати звичайними засобами зразок парацетамолу.
  • З перших же днів у хворого з’являється рясний і вологий кашель. Спостерігається відділення зеленуватого мокротиння.
  • Вночі підвищується пітливість.
  • При ураженні значної площі легенів, хворий відчуває біль у грудях.
  • Шкіра стає блідою.
  • Може бути задишка.

При зараженні нетиповими для цього захворювання мікробами (мікоплазмою, хламідією, легіонел) вираженість симптомів наростає поступово. На початку захворювання присутній невисока температура. Стан хворого схоже на стан при ГРВІ. У нього переважають м’язові і головні болі, млявість і загальне нездужання. Кашель починається не відразу. Спочатку з’являється першіння в горлі, потім сухий кашель, через кілька днів він переходить у вологий.

Загрузка...

Діагностика і звернення до лікаря

 

Відсутність поліпшення протягом більше п’яти днів – це привід звернутися до лікаря і обстежитися.

Фахівець повинен запідозрити пневмонію вже на стадії опитування і огляду. У хворого з типовою картиною при простукуванні грудної клітини чітко прослуховуються короткі голосні звуки. При дослідженні фонендоскопом лікар звертає увагу на тремтіння голосу і хрипи.

На прийомі пацієнта виставляється попередній діагноз із зазначенням локалізації. Зважаючи фізіологічного будови, частіше зустрічається правобічна пневмонія, при якій патологічний процес розвивається справа. У хворих літнього віку через нестачу фізичної активності найбільш важко протікає нижнедолевая пневмонія (запалення з участю нижніх часток легені).

Після встановлення попереднього діагнозу пацієнта відправляють на рентгенографію і аналіз крові. За аналізом крові можна встановити природу захворювання, зрозуміти, запалення викликано вірусом або бактерією. При типовому розвитку запалення на рентгені чітко виділяються області затемнення.

За допомогою рентгена встановлюють локалізацію аж до частки і сегмента. Вписують остаточний діагноз. Атипова пневмонія не дає такої ясної картини. Її осередки виявити за допомогою подібного методу важче.

Для уточнення діагнозу хворому можуть виписати направлення на аналіз мокротиння. Відокремлюване з легких досліджують методом мікроскопії та висівом на поживні середовища. З допомогою детального дослідження вдається визначити збудника і призначити найбільш адекватне лікування.

До додаткових методів діагностики відносять комп’ютерну томографію і бронхоскопію. До них вдаються рідко і тільки у випадку, коли основні методи не дали чіткого розуміння ситуації.

Лікування запалення легенів

Найважливіша роль при лікуванні запалення легенів відводиться антибіотиків.

Вибір препаратів ґрунтується на результатах діагностики. Антибіотичні засоби підбираються з урахуванням типу збудника та його конкретного виду.

Лабораторно чутливість мікроорганізмів визначається не завжди. Іноді ті ж самі мікроби можуть по-різному поводитися і відповідно реагувати на ліки всередині організму та в пробірці. Тому підбір антибіотиків частіше проводиться досвідченим шляхом.

Ефективність лікування оцінюється, в тому числі, і за зовнішніми ознаками. Якщо стан хворого не поліпшується протягом трьох днів, колишній препарат відміняють і призначають інший.

В допомогу до основного лікування додають засоби, що розширюють бронхи і полегшують дихання. Поряд з антибіотиками, можуть прописуватися препарати, що стимулюють відтік мокротиння, а також засоби, що зменшують набряк.

Препарати і антибіотики

При типової пневмонії і у випадках, коли вид збудника встановити не вдається, призначають захищені клавуланової кислоти антибіотики ряду пеніцилінів і цефалоспоринів («Флемоксин», «Цефтріаксон»), які вводяться внутрішньом’язово або внутрішньовенно. При алергії ці препарати можна підміняти макролідами («Еритроміцин», «Кларитроміцин»), карбапенемами та фторхінолонами («Левофлоксацин»).

Для всіх пацієнтів ліки підбираються індивідуально в залежності від наявності супутніх хронічних хвороб і особливостей реакції. Тривалість терапії визначається тяжкістю стану. У будь-якому випадку лікування триває не менше трьох днів після нормалізації температури і появи видимих поліпшень на рентгенографії.

В допомогу до антибіотиків призначаються:

  • бронходилататори («Сальбутамол»);
  • муколітики («Флуімуціл», «АЦЦ»);
  • кортикостероїди («Сингуляр»).

Ліки застосовують у вигляді таблеток, сиропів, ін’єкцій та інгаляцій. Їх роль полягає в поліпшенні загального стану хворого. Такого роду препарати використовуються для придушення основних симптомів: зняття закладеності, полегшення дихання, зменшення болю в легенях. Вони прибирають набряки, покращують аспірацію бронхів, створюють умови для звільнення від альвеол обсемененного секрету.

Народні засоби при позалікарняної пневмонії

При запаленні легенів необхідна госпіталізація. Позалікарняна пневмонія у дітей і літніх лікується тільки в умовах стаціонару.

Дорослого пацієнта лікар може взяти під амбулаторне спостереження тільки за умови відсутності загрози для життя і здоров’я.

Лікування позалікарняної пневмонії виключно народними засобами неприпустимо. Але якщо лікар дозволить застосовувати подібні методи, їх можна буде включити як доповнення до основної терапії.

Вилікувати кашель допомагають такі трави, як:

  • алтей;
  • солодка;
  • фіалка;
  • шавлія;
  • евкаліпт.

Їх можна використовувати окремо або разом в якості готового аптечного грудного збору. Столову ложку трав’яного порошку заварюють в половині склянки окропу. Через п’ятнадцять хвилин настій проціджують і п’ють.

Трави від кашлю приймають після їжі. У день ліки заварюють по три-чотири рази. Полегшення можна відчути на третій-четвертий день. В цілому фітотерапія триває близько двох тижнів.

Заразна чи пневмонія для оточуючих людей

 

Пневмонія, безумовно, може передаватися від людини до людини, але це не означає, що після будь-якого контакту з хворим піде зараження. Важливим критерієм при оцінці ситуації є сила індивідуального імунітету.

У видихуваному хворим повітрі будуть міститися патогени, які викликали запалення. Вони можуть проникнути і в легені оточуючих. Однак серед тих, хто зіткнеться з інфекцією, захворіють далеко не всі. Якщо чийсь імунітет виявить достатню силу, він зможе легко перемогти ворога.

Не менше значення має концентрація збудника в повітрі. Далеко не будь-яку кількість мікроба може спровокувати захворювання. Якщо в легені потрапить зовсім мало патогенних часток, то, швидше за все, вони будуть знищені імунними клітинами.

Можливі ускладнення

Запалення легенів може дати поштовх до розвитку гнійно-некротичних або деструктивних процесів з відторгненням уражених тканин, в результаті чого з’являється абсцес або гангрена.

Скупчення гнійного відокремлюваного згубно впливає на функцію легенів, провокуючи розвиток обструкції або непрохідності. Іноді наслідком пневмонії стає гостра дихальна недостатність.

При відсутності лікування запальний процес може перекидатися на сусідні й віддалені тканини, викликаючи ендокардит, менінгіт.

Найважчими наслідками є набряк легенів, сепсис, при яких збільшується ймовірність загибелі хворого.

Заходи профілактики

Оскільки головними чинниками розвитку захворювання є ослаблення імунітету, низька рухливість, при якій легені погано вентилюються, і висока бактеріальна навантаження навколишнього повітря, профілактика повинна включати наступні заходи:

  • прийом вітамінно-мінеральних комплексів в міжсезоння;
  • регулярні прогулянки на свіжому повітрі;
  • дотримання режиму дня, виключення стресових ситуацій;
  • правильне харчування і позбавлення від шкідливих звичок;
  • щоденні фізичні вправи;
  • своєчасне лікування захворювань, викликаних респіраторними інфекціями;
  • підтримання порожнини рота в хорошому стані;
  • регулярне вологе прибирання приміщення;
  • обов’язкове провітрювання навіть в холодну пору року;
  • відмова від відвідування масових заходів.

Запалення легенів, що провокує величезна кількість мікроорганізмів. У кожному окремому випадку захворювання може протікати по-різному. Залишатися вдома і лікуватися тільки народними засобами дуже самовпевнено. Щоб не зіткнутися з більш тяжкими наслідками, потрібно своєчасно звертатися до фахівця.