Синьогнійна паличка – підступний мікроб, здатний мирно співіснувати з людиною, не видаючи себе до пори до часу. Але як тільки йому випадає шанс, він починає проявляти агресію, стаючи причиною захворювання.

Синьогнійна паличка – що це таке?

Синьогнійна паличка – це бактерія, яка за певних обставин викликає інфекційне захворювання. Вона не є безумовно патогенної, тобто може бути присутнім у абсолютно здорової людини.

Її виявляють приблизно у 3-5% людей на поверхні шкіри і в шкірних складках, де вона є частиною нормальної мікрофлори. Паличка може бути присутнім в кишечнику людини, тварини або птиці.

Синьогнійна бактерія широко поширена в навколишньому середовищі. У найбільшій концентрації вона виявляється у неочищених стічних водах. У воді паличка може зберігатись у неактивному стані до року, але для росту і розвитку, їй потрібна органічна живильне середовище.

Вхідними воротами для інфекції є пошкоджені тканини та слизові оболонки. Однак головними чинниками розвитку хвороби є не присутність самої бактерії, а висока забрудненість і слабка імунна відповідь. Паличка ніколи не вражає здорові тканини, в той же час при травмі і різкому зниженні захисних сил вона може атакувати будь-який орган.

Після заселення мікроб починає виділяти речовини, які отруюють організм. У процесі життєдіяльності бактерія утворює ферменти, які викидаються в навколишній міжклітинний простір. Ферменти і токсини розкладають червоні кров’яні тільця, лейкоцити і клітини печінки, вражають кровоносні судини. Мікроорганізм володіє вираженою здатністю руйнувати білки і практично не впливає на цукру.

Паличка становить небезпеку на будь-якій стадії життєдіяльності. Токсини виділяються навіть у момент загибелі мікробної клітини.

Локалізація синьогнійної інфекції залежить від шляху проникнення збудника в організм. В першу чергу уражаються тканини, що безпосередньо оточують вогнище зараження.

Основна небезпека інфекції криється у високій стійкості палички до багатьох антибактеріальних засобів. На неї діють далеко не всі знезаражувальні речовини, тому вона часто стає причиною розвитку лікарняних інфекцій.

Для придушення мікроба простих санітарних заходів може бути недостатньо. Бактерія виявляється в змивах навіть після проведення повної санітарної обробки приміщень стаціонару, медичного обладнання, засобів і матеріалів.

Як передається синьогнійна паличка?

Найбільшою чутливістю до інфекції мають немовлята і люди похилого віку. Найчастіше зараження піддаються особи, які страждають дефіцитом імунітету, а також знаходяться на лікуванні в стаціонарі довше семи днів.

Джерелом інфекції може бути:

  • осіб;
  • тварину або птаха, в кишечнику яких мешкає бактерія;
  • забруднена вода.

Існує декілька шляхів передачі:

  • контактно-побутовий;
  • повітряно-краплинний;
  • через їжу.

Як паличка передається контактно-побутовим шляхом? Від людини, носія інфекції, що має відкриті рани, можна заразитися через предмети вжитку, наприклад, використовуючи загальні рушники, станки для гоління, зубні щітки. Інфекція здатна зберігатися на дверних ручках, ободках унітазу, кромках умивальника, водопровідних кранах.

Крім того сама людина може стати для себе джерелом хвороби. Паличка, що мешкає в кишечнику, активізується у хворих з імунодефіцитним станом. Різкого зниження захисних сил і посилення впливу бактерії сприяє проведення тривалої гормональної або антибактеріальної терапії, а також розвиток аутоімунних захворювань.

Дуже рідко причиною поширення мікроба стають медичні маніпуляції з використанням зараженого обладнання: голок, катерів, скальпелів, крапельниць. Наприклад, інфекція сечостатевих шляхів може бути пов’язана з катетеризацією сечовипускального каналу. Ураження спинного мозку виникає в результаті проведення пункції. У внутрішні органи мікроб проникає під час лапароскопічних операцій і біопсії.

Передача інфекції повітряно-крапельним шляхом можливе при наявності тісного контакту з хворим, що страждають на легеневу форму захворювання. У цьому випадку паличка буде міститися в парах видихуваного нею повітря.

Харчовий шлях зараження спрацьовує при вживанні в їжу погано обробленого м’яса птахи або тварини, в кишечнику якого містилася бактерія. Обсіменіння тушки відбувається при порушенні санітарних норм під час розбирання і утилізації нутрощів вбитої тварини або птиці.

Заразитися синьогнійною паличкою можна вживаючи воду із сумнівних джерел.

Симптоми ураження синьогнійною інфекцією різних органів

З моменту занесення інфекції до того, як з’являться перші клінічні ознаки проходить від декількох годин до 5 днів. Як правило, хвороба розвивається у безпосередньому вогнищі зараження. Однак вона може поширюватися і на сусідні тканини. У цій ситуації говорять про поєднаному ураженні.

Первинне зараження виникає в місці травми, порізів, опіків, проникнення медичних інструментів, в області післяопераційного шва. При глобальному ураженні збудник разом зі струмом крові здатний мігрувати у віддалені органи.

Симптоми синьогнійної палички залежать від місця локалізації мікроба:

  • при ураженні ЦНС: головний біль, висока температура, судоми, спазми, нервові розлади;
  • при розвитку мікроба в ШКТ: блювота, рідкий стілець з домішкою крові і зелені, підвищення температури, абдомінальні болі, здуття живота, кольки, виразкові ураження слизової;
  • при ураженні шкірних покривів: розвиток гнійного процесу, почервоніння сусідніх ділянок шкіри, освіта чорно-коричневих струпів, відмирання тканин, поява гнійників, характерною ознакою є фарбування бинтів і пов’язок в синьо-зелений колір; паличка на нігтях залишає зеленуваті плями, які поступово розростаються, викликаючи запалення сусідніх тканин;
  • при заселенні інфекції сечовивідних органах: тривалий погано піддається лікуванню запалення сечового каналу;
  • при ураженні органів дихання спостерігаються всі характерні для будь-яких бактеріальних інфекцій ознаки: кашель, утруднене дихання, відділення клейкою зеленої слизу з носа, почервоніння горла, збільшення мигдаликів, біль у горлі;
  • після проникнення палички в органи слуху: тривалі больові відчуття, виділення з вуха гнійного відокремлюваного з домішками крові.

Синьогнійна інфекція найчастіше не має специфічною, характерною тільки для неї картини.

Як правило, підозри починають закрадатися, коли з’ясовується, що антибактеріальна терапія не приносить результатів.

Загрузка...

Які захворювання викликає інфекція?

Характер захворювання завжди один і той же – це гостре гнійне запалення.

Назва хвороби залежить від того, який орган зачіпає інфекція:

  • при запаленні оболонок мозку розвивається менінгіт;
  • органи слуху вражає гнійний отит;
  • якщо паличка приживається в органах дихання, вона провокує: фронтит, риніт, гайморит, пневмонію;
  • інфекція в очах викликає кон’юнктивіт, кератит;
  • розвиваючись в ШКТ, паличка провокує апендицит, холецистит; при відсутності необхідного лікування хвороба переходить у перитоніт;
  • на м’яких тканинах виникає фурункульоз.

Великі шкірні поразки після ран або опіків можуть закінчитися абсцесом або гангреною.

Методи діагностики, як виявити?

Ознаками, що вказують на присутність синьогнійної палички, є характерне фарбування пов’язок, накладених на післяопераційні шви, опіки або рани. При ураженні внутрішніх органів інфекцію запідозрити складніше.

Для виявлення збудника використовують культуральний метод посіву. Залежно від місця поразки на аналіз беруть мазки з уретри, піхви, слиз з носа, сечу, кал, зразки блювотних мас, спинномозкової рідини, виділень з рани.

При виявленні збудника пневмонії синьогнійна паличка в мокроті виявляється також методом посіву зразків на живильні субстрати.

Діагностика проводиться до початку лікування антибіотиками. Взятий зразок висівають на щільні органічні середовища. Присутність збудника визначають за характерним розподілом пігменту на поверхні субстрату.

Для діагностики також використовують метод вивчення зразків крові. Їх титрують з метою визначення вмісту специфічних антигенів. За аналізом крові можна стежити за ходом розвитку хвороби. Підвищення титру через деякий час вказує на збільшення активності мікроба.

Синьогнійна інфекція у дітей

Діти віком до 2 років мають в 10 разів вища сприйнятливість до захворювання, ніж дорослі. Найбільш вразливою групою вважаються немовлята перших місяців життя, особливо сильно недоношені, які перенесли внутрішньоутробну гіпоксію.

Найбільш часто у дітей вражається пупковий канатик і кишечник. Захворювання, як правило, протікає гостро.

Після лікування дитина довгий час може залишатися носієм інфекції, стаючи джерелом захворювання в дитячих організованих колективах.

В молодшому віці сприяючими факторами є наявність відкритих ран і опіків, а також тривале лікування антибіотиками. Хвороба, як і у дорослих, розвивається на тлі сильного ослаблення імунітету.

Лікування синьогнійної палички

Найбільш ефективним вважається комплексне лікування із застосуванням антибактеріальних препаратів, засобів по зміцненню імунітету, і симптоматичних методів: зняття інтоксикації, знеболювання, вживання препаратів, що поліпшують травлення.

Медикаментозна терапія

Враховуючи, що паличка стійка до багатьох антибактеріальних препаратів, було б розумніше визначати її чутливість в пробірці, виростивши виділений штам на живильному середовищі. Однак практика показує, що результати в штучних умовах не завжди збігаються з результатами застосування того ж самого кошти на живому організмі. Тому для підбору препарату посів використовується не завжди.

Найчастіше вибір падає на такі антибіотики, як: ципрофлоксацин, цефепім, цефтазидим. Для посилення ефекту використовують комбінацію цих антибактеріальних препаратів та аміноглікозидів: амікацину, гентаміцину, тобраміцину.

Першорядним є вливання препарату внутрішньовенно. Після отримання позитивних результатів переходять до внутримышечному введення. Для ефективного лікування гнійних ран препарати для прийому всередину поєднують з поверхневою обробкою антибіотиками.

Народні способи лікування

Народні методи використовуються для загального зміцнення здоров’я, але вони, ні в якому разі не скасовують медикаментозну терапію.

Для полегшення стану рекомендується заварювати трав’яний чай з листя осики, брусниці, хвоща, подорожника. Для приготування напою дві чайні ложки подрібненого сухого або свіжого сировини заливають склянкою окропу і настоюють, поки чай не охолоне. Цей напій вживають не більше трьох разів на день замість звичайного чаю.

Для лікування шкірних висипань і відкритих ран народна медицина рекомендує використовувати розчин прополісу. Продукт бджільництва розводять теплою водою у співвідношенні 1:10. Отриманим засобом обробляють краї рани і запалені ділянки шкіри.

Масло чайного дерева вважається хорошим протизапальним і знезаражуючим засобом. Його вживають всередину по 1 краплі, розчинивши в чайній ложці оливкової олії. Випивають суміш один раз на добу натще, запиваючи склянкою води.

Особливості лікування у дітей

При лікуванні дітей лікар підбирає препарат і дозування індивідуально. У немовлят антибактеріальна терапія повинна поєднуватися з грудним вигодовуванням.

Материнське молоко діє як пробіотик: сприяє заселенню ШКТ правильної мікрофлорою, посилення місцевого імунітету при кишкових розладах. Після одужання слід огородити дитину від зайвих контактів.

Ускладнення і наслідки синьогнійної інфекції

Синьогнійна інфекція характеризується тривалим перебігом з поступовим відмиранням уражених тканин.

Прогресуюча хвороба переходить у абсцес, гангрену або сепсис, збільшуючи ймовірність летального результату.

Профілактичні дії

Найбільший ризик зараження присутня в умовах стаціонару. Тут складається три фактори: ослаблений стан пацієнта, проникаючі медичні втручання, висока концентрація потенційних носіїв.

Для запобігання розносу інфекції персонал лікарень проходить регулярні обстеження. Складність профілактики полягає в стійкості бактерії до багатьох дезінфікуючих засобів.

Синьогнійна паличка боїться кип’ятіння, автоклавування, препаратів, що містять хлор, карболову кислоту, перекис. Щоб уникнути поширення мікробів медичне обладнання повинно проходити відповідну обробку.

Синьогнійна інфекція небезпечна своєю здатністю маскуватися під інші бактеріальні захворювання. Щоб запобігти хворобі, потрібно постійно підтримувати імунітет на високому рівні. Для цього необхідно своєчасно лікувати хронічні захворювання, повноцінно харчуватися, уникати стресів і регулярно бувати на свіжому повітрі.